17 лютого

Міжнародний День спонтанного прояву доброти.
Міжнародний день кота


Події

1795 — у Великій Британії викопали картоплину вагою майже 8,5 кг.
1863 — у Женеві засновано Міжнародний комітет допомоги пораненим, що згодом став Міжнародним комітетом Червоного Хреста.
1876 — Джуліус Вольф з Істпорта (штат Мен, США) виготовив перші консерви із сардинами.

1919 — Директорія УНР звернулася по допомогу в боротьбі з більшовиками до Антанти і США.

1938 — на Соловецьких островах під час Великого терору в СРСР вчинено масовий розстріл в'язнів Соловецької тюрми (страчено майже 200 осіб упродовж однієї доби).

1947 — «Голос Америки», заснована в 1942 році для роз'яснення американської політики і підняття морального духу її союзників у Європі, Азії та Африці, провела свою першу радіотрансляцію російською мовою на Радянський Союз.
1999 — Ратифікація Договіру про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року.
Верховна Рада України дала дозвіл на притягнення до кримінальної відповідальності та арешт Павла Лазаренка.

2008 — Косово проголосило незалежність від Сербії. До кінця року його визнали 69 держав.
2015 — Війна на сході України: в Дебальцевому відбулися жорстокі вуличні бої. Частину міста захопили російсько-терористичні війська.
Євросоюз уперше з початку російсько-української війни офіційно визнав участь військ РФ в конфлікті.


Народились 17 лютого

1201 — Насир ад-Дін ат-Тусі, азербайджанський учений-енциклопедист.
1444 — Рудольф Агрікола, нідерландський філософ і музикант, представник раннього німецького гуманізму.
1859 — Микола Гамалія, український мікробіолог і епідеміолог.
1867 — Петро Шмідт, український військовик-моряк, один з керівників Севастопольського збройного повстання 1905, відомий як лейтенант Шмідт.

1908 — Олекса Влизько, український поет, прозаїк, розстріляний у грудні 1934 року.
1988 — Василь Ломаченко, український боксер, дворазовий олімпійський чемпіон.


Померли

1600 — Джордано Бруно, італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму.
1664 — Іван Богун, український військовий і державний діяч
1796 — Джеймс Макферсон, шотландський поет, містифікатор.
1827 — Йоганн Песталоцці, швейцарський педагог
1909 — Джеронімо, військовий ватажок індіанців-апачів.
1938 — Григорій Холодний, український вчений, жертва більшовицького терору, розстріляний на Соловках.

Соловецькі розстріли 1937–1938

Соловецькі розстріли 1937—1938 — масові розстріли соловецьких в'язнів. 16 серпня 1937 з'явилася спец. директива наркома внутрішніх справ СРСР М. Єжова № 59190:

«1. Із 25 серпня розпочати й у двомісячний термін закінчити операцію з репресування найбільш активних контрреволюційних елементів із числа утримуваних у тюрмах ГУДБ (Головного управління державної безпеки. — Авт.), засуджених за шпигунську, диверсійну, терористичну, повстанську і бандитську діяльність, а також членів антирадянських партій (троцькістів, есерів, грузмеків, дашнаків, ітихатистів, мусаватистів тощо) та інших контрреволюціонерів, які проводять в тюрмах ГУДБ активну антирадянську роботу.
У Соловецькій тюрмі ГУДБ репресуванню піддати також бандитів і карні елементи, які ведуть у тюрмі злочинну роботу.

2. Всі перераховані контингенти після розгляду їхніх справ на Трійках при УНКВС (Управліннях НКВС. — Авт.) підлягають розстрілу.

3. Вам для Соловецької тюрми затверджено для репресування 1200 осіб».


19 серпня 1937 ця директива надійшла в Ленінград (нині м. Санкт-Петербург), і начальник Управління НКВС по Ленінградській області РРФСР Л. Заковський передав її для виконання своєму заступникові В. Гаріну. У серпні та вересні керівництво й оперчекістська частина Соловецької тюрми підготували й передали в Ленінград 1116 довідок і тюремних справ на в'язнів, які підлягали розстрілу. Потім були складені «розстрільні» протоколи.

16 жовтня 1937 Л. Заковський надіслав заступникові начальника адміністративно-господарського управління Управління НКВС по Ленінградській області капітану державної безпеки М. Матвєєву розпорядження:


«Предлагается осужденных Особой Тройкой УНКВД ЛО согласно прилагаемых к сему копий протоколов Тройки за № 81, 82, 83, 84 и 85 от 9, 10 и 14 октября с/г — ВСЕГО в количестве 1116 человек РАССТРЕЛЯТЬ. Для этой цели Вам надлежит немедленно выехать в г. Кемь и связавшись с Начальником Соловецкой тюрьмы ГУГБ Ст. Майором Госбезопасности т. Апетер, которому одновременно с этим даются указания о выдаче осужденных, — привести приговора в исполнение согласно данных Вам лично указаний.
Исполнение донесите, представив по возвращении акты».



Перший розстріл

Розстріл першого тюремного етапу вчинено 27 жовтня — 4 листопада 1937. Цю каральну акцію провели на підставі рішення особливої трійки Управління НКВС по Ленінградській області (протоколи № 81—85). «Розстрільні» протоколи трійки Управління НКВС по Ленінградській області підписав Л. Заковський (справжнє ім'я — Генріх Штубіс). Усю 2-гу половину 1937 року він керував каральними акціями по Ленінградській області. Для цього створили особливу трійку під головуванням Л. Заковського. До неї входили 2-й секретар Ленінградського обкому ВКП(б) П. Смородін, обласний прокурор Б. Позерн. Діяла й особлива трійка при обласному Управлінні НКВС. У жовтні 1937-го Л. Заковський разом зі своїм заступником старшим майором держбезпеки В. Гаріним та прокурором Б. Позерном розпочав «чистку» Соловецької в'язниці особливого призначення ГУДБ НКВС СРСР (організовану з 20 лютого 1937).

Серед тих, кому винесли смертний вирок, була велика група в'язнів-українців (Микола Зеров, М. Куліш, Лесь Курбас, А. Крушельницький, Мирослав Ірчан (Баб'юк), С. Рудницький, М. І. Яворський та ін.). Українці перебували на особливому обліку в таборі та були предметом окремої уваги спецпідрозділів ГУЛАГу, таких як, скажімо, секретно-політичний відділ 3-ї частини 8-го Соловецького відділення Біломорсько-Балтійського комбінату НКВС. «УНКР» — цю абревіатуру, що означала «Украинская националистическая контрреволюция», можна зустріти на більшості службових секретних документів, пов'язаних із долями в'язнів-українців. Із початку 1937 року простежується прагнення табірного керівництва структурувати ті оцінки, думки, судження, що їх висловлювали в'язні у своєму середовищі.

В одному з агентурних повідомлень від 23 лютого 1937 є такий висновок: «Стає очевидним, що в Кремлі (ідеться про центральну частину Соловецького монастиря. — Авт.) існує українська фашистська організація». В іншому агентурному повідомленні в березні 1937 року наголошувалося: «Видно, що існує якась група — частину її членів ми знаємо — що згуртувалась як внутрішня еміграція, і живе яскраво визначеним і глибоко вкоріненим фашистським духом». Фактичним імпульсом до розстрілів було те, що з весни 1937, внаслідок різних операцій НКВС (див. «Єжовщина»), у таборах опинилися 700—800 тис. осіб.

Тож вирішили не лише залучити цих в'язнів до різних видів праці, а й водночас «почистити» табори. У багатьох соловчан терміни ув'язнення добігали кінця. Вихід на волю цих людей, засуджених переважно за політичними статтями, був небажаний для режиму. Тоді вирішили «розвантажити» табори, на чому активно наполягав новий нарком внутрішніх справ СРСР М. Єжов (призначений у вересні 1936). Рішення московського керівництва від серпня 1937 року одразу почали виконувати, розстрілявши щонайменше 30 тис. в'язнів.


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B8_1937%E2%80%931938