Що тут? А тут українка проводить українізацію України

Victor Tregubov


"Психологи виділяють чотири типи реакції на гострий стрес. Себто, чотири способи, якими ми діємо, коли нас щось дуже шокувало чи вкурвило. І не тільки ми, а й усі тваринки.
Спочатку виділили бійку та втечу. Потім здогадалися, що є ще завмирання. Потім додали останній варіант, але лише для високосоціальних істот - підлабузництво. Англійською це все на F - fight, flight, freeze, fawn.

Справа в тому, що у росіян роки історичного досвіду виковали перевагу реакції підлабузництва, та в меншій мірі замирання. Просто тих, хто мав "бійку" вбивали, а тіх, хто "втечу" - викидали з країни. Тому реакція ватніка (основна) - підлабузництво, а реакція російського ліберала - завмирання, внутрішня еміграція, "главное самому остаться человеком".

У білорусів, наприклад, основна "замирання", підлабузництво та втеча вторинні, а от бійка мозком взагалі не сприймається.

У українців - і це теж так історично склалося - в приорітеті бійка. Ті, хто обирав інші варіанти - або гинули, або випадали з української самоідентифікації.

Тому коли Кремль по нам фігачить ракетами - там щиро сподіваються, що ми оберемо підлабузництво. Приповземо і будемо просити помилувати. Бо в них саме так і прийнято.
Але в нас навпаки. Це не означає, що ми безстрашні, це означає, що якщо нас налякати, ми переходимо до більш агресивної поведінки.

Тому українці волали білорусам "протестуйте жорсткіше", а вони не чули. Бо в них прийнято інакше.
Тому російські ліберали щиро вірять, що втягнути голову в плечі або інше місце - це правильна стратегія, а до наших зауважень ставляться як до маячні.

Просто різні типи реакції на стрес. А згори - вже обгортка з багатослівних осмислень"(с).

--- https://pani-stosia.livejournal.com/204193.html ---


Энн Эплбаум в своей колонке для The Atlantic в очередной раз пытается объяснить, что попытки вести дипломатию с московскими гопниками никогда не дадут результатов. Потому что гопники - это гопники.

Все эти восемь лет меня не перестаёт удивлять тот факт, что «наши западные партнёры» не прислушиваются к украинской экспертизе в вопросе России.
Ведь именно Украина, как никто другой, понимает, что такое современная РФ.

Украина - изначально европейское общество с изначально западной идентичностью: у нас (в отличие от России) существует культура частной собственности, у нас (в отличие от России) есть культура уважения к ближнему, у нас есть нормальная человеческая витальность и стремление к здоровой жизни (в отличие от саморазпушительных российских ресентимента и мортидо), и хоть на бытовом уровне, ввиду травмирующего опыта близости к рф, мы огрызаемся друг на друга и довериям только себе - это всё-таки наносное, следствие низкого уровня доверия (который сейчас к счастью растёт), а core - все-таки у нас совершенно западный. Идеи и ценности западные. Мы умеем в демократию, в права человека (майдан), в договороспособность и в уважение к партнерам.

При этом, ввиду географии и определённых исторических событий, мы как никто изучили российскую логику, точнее ее отсутствие. Мы ее не разделяем, но за пару последних столетий, нам пришлось ее изучить от корки до корки на собственной шкуре.

И вот мы восемь лет талдычим нашим партнерам - «это орки с болот».

- но они же…
- орки с болот.
- а если попробовать…
- орки с болот.
- нужно договариваться…
- орки с болот.
- а может всё-таки?…
- орки с болот.

И нас не слышат. И продолжают договариваться с орками с болот. Загоняя себя в это самое болото к этим самым оркам, где никакая дипломатия не действует по дефолту.

Почему «наши партнёры» не прислушиваются к экспертизе украинцев, ведь казалось бы - должны молчать и слушать, брать блокнотики и записывать все, что им говорят.

Ну ок. Может англосаксонское историки смогут донести мысль о том, как нужно общаться с гопниками.


Aleksandra Kovaleva

--------------------------------------------
Цей запис на ЖЖ -- https://ryativna-otruta.livejournal.com/101308.html.
--------------------------------------------

«Про шлюби малоросів» (рос. О браках малороссов) — таємний указ російської імператриці Анни Іванівни від 31 січня 1734 року щойно призначеному правителю Малоросії князю О.Шаховському. Мав запроваджуватися у руслі загальноімперської політики русифікації в умовах поступової ліквідації залишків української державності.

Викликаний донесеннями про часті шлюби українців із білорусами і поляками та «іншими іноземцями», що, як зазначено в указі, «суперечить нашому інтересу».

Князю О.Шаховському наказувалося докладати чимало зусиль для таємного заохочення «спритним чином», аби «малоросійський народ охоту мав своячитися і до шлюбу вступати з нашим великоруським народом». Містить посилання на «особливий намір» російського імператора Петра I здійснити подібні заходи.


Не вміщений до «Полного собрания законов Российской империи». Уперше повністю оприлюднений у «Киевской старине» 1905 за текстом із Московського архіву Міністерства юстиції Російської імперії із сигнатурою: «№ 79/1806» (нині Російський державний архів давніх актів).


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D0%B8_%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B2